wooodooo

Пушной зверек

    Ну от: сталося те, чого усі чекали - Жежешці прийшов пипець.
    Сервери переїхали чомусь в расєюшку. І одразу почалися проблеми. Деякі мною регулярно читані блоги не відкриваються вже другий день. "Врємєнниє нєудобства", ага.
     Шкода друзів втрачати, але що робити.
    Прощавай, феесбешна контора.
wooodooo

Час збирати каміння

  Вирішив не постити більше в ЖЖ. Не бачу в цьому сенсу.  Ще не знаю, чи це назавжди - швидше за все так.
  Але стрічку друзів буду регулярно.
  Час розкидати каміння минув.
wooodooo

Дуля в кармане

   Среди многих понятных и не совсем вещей меня всегда беспокоила одна. И не то чтобы я не мог дать ей объяснение, скорее - затрудняюсь в определении. Кризис терминологии, так сказать.
   Идиосинкразия, что ли - термин более-менее подходящий. Да не совсем.
   Итак: носишь что-то не имеющее определения, когда случайно прочитанный пост просветляет. Только не имею привычки "скринить" и теперь не помню заглавия и погоняло автора. В истории рыться тоже лень, да и не стОит оно того.
   А суть такова: случайно натыкаюсь на статью о пересечении разграничительной линии между Украиной и "ДНР". У меня всегда интерес к таким постам, т.к. тема Донбасса сидит гвоздем в голове. Все-таки семнадцать лет жизни, начиная от рождения, провел там. В сотне метров от знаменитого места "привет Чита, привет Улан-Удэ" школа моя... Окончив ее, я уехал навсегда. Наверное, Бог подсказал. Только не надо корить колыбелью - колыбель моя висела в другом месте, откуда войны и моры гнали тысячи украинцев на Донбасс. В метафорическом плане "висит", конечно. Так и живу с двумя родинами. Ну да хватит жевать сопли.
    Значит, так: автор выезжает из ОРДИЛО "на Украину" для оформления загранпаспорта (уже интересно, правда?) Да бог с ним: тысячи людей челноками ездят туда-сюда, принимая, кстати, тысячи же неудобств. Они ведь НАШИ граждане, мы от них не отказались.

Read more...Collapse )
wooodooo

Немає пророків і месій?

   Про квоти на український контент в ефірі.
   Дехто лицемірно твердить, що мовляв "українська музика програє російській у якості". Ну, тобто що уявний Вакарчук програє у якості уявному Тіматі. Не смішно? Народ, що створив сотні тисяч мелодійних пісень, не може створити конкуренції "ой люлі малінам" і нудотним та ще й позиченим репам?
   Дехто нарікає на те, що заповнити ефір якісним українським контентом неможливо, бо його обмаль. І це частково вірно. ЧАСТКОВО. Бо в роки наглого формування "новой історічєской общності савєцкого народа" український контент нагло виживався на периферію. Але - цього контенту через край, якщо, звичайно, не лінуватися шукати. А шукати не хочеться. Можна ж, наприклад, ставити через раз "Червону руту" і набити оскомину в цілому чудовою піснею аж до, пробачте, ригачки. Попутно виробивши до неї й до інших українських пісень відразу.
    Так що ж із українською і за змістом і за духом музикою? Кому цікаво, той знайде МОЮ відповідь під катом.

Read more...Collapse )
Tags:
wooodooo

Вся правда об электронном декларировании

   Ну вот и потекло говно по трубам. Долго упирались наши владоносцы и одновременно грошеносцы электронной системе декларарирования статків - и не зря. Патамушта теперь всяк увидел хто из ху. Впрочем, меня - дилетанта в налоговой политике - заинтересовал факт использования приема, который применяют некоторые субъекты в составлении деклараций. Затрудняюсь дать ему определение: хуцпа? тролление? смехуечки?
  Например, квартиру подарили (кто - не помню, дядя добрый на улице документы вручил и выехал на ПМЖ в Сомали), машину подбросили (не выкидать же?), иной имеет жилье площадью в 7 кв. метров (ах, да - ноликов два забыл дописать, вы уж простите больного старого человека) и т.д. и т.д...
 Эти смехуечки, как мне кажется, расчитаны на ненаказуемость (если надо - и справку из дурдома предъявят), а в массовом порядке способны "заддосить" систему декларирования с судебой заодно. Это то же самое, что ихтамнет на Донбассе.
  Не знаю, насколько массово это явление, но примеры, почерпнутые из ЖЖ, впечатляют.
  Расчет на безнаказанность - попробуй накажи - их тысячи, да особо скользкие (они же особо высоко сидящие), наймут сотни мух-адвокатов, способных придраться не только к каждой букве, но и надстрочному знаку. И возопят на всю Европу: караул, беззаконие.
   Именно поэтому на нас смотрят в Европе с подозрением. Там цирк в налоговой сфере недопустим. Это как смеятся на похоронах.
   Пы.Сы. Заголовок не воспринимайте всерьез. Просто задрали подобные ("Вся правда о Ани Лорак" или "Простатит уйдет за три дня"). Но привлекают внимание.
    Однако подождем результаты.
   Глубокоуважаемой Левконое спасибо за картинко:

wooodooo

Микола Хвильовий як дзеркало української сучасності

    Історія ходить по колу, що відомо ще з часів Екклезіаста, але нічому й нікого не вчить.
      В попередньому матеріалі я згадав слова Миколи Хвильового.
      Заблукавши на переході комунізму й патріотизму, гнаний і цькований владою романтик українського відродження з високою європейською культурою покінчив життя самогубством - символічно - у травні 1933-го. Тоді ж, як й інший романтик Микола Скрипник.
     Микола Хвильовий (Фітільов) - постать доволі загадкова й неоднозначна. Зробити з нього жупел українського націоналізму не вдасться, бо націоналістом він не був, пролетарська російська пропаганда про нього забула скоро по смерті (навіть поховали його таємно невідомо де), а без неї ватяник про автора гасла "Геть від Москви" сказати нічого не зможе. Навіть якщо кинеться погуглити або (дай Бог!) почитати щось із Хвильового, не зможе його зрозуміти - Хвильовий виблискує енциклопедичною ерудицією, аргументує не лише довершено, але й прискіпливо. Тому пересічній ваті він не по зубах, та й навіщо, якщо є розпіарений 24 каналом РТ С.А.Бандера.
   Активний учасник літературної дискусії 1925-1928 років в культурних колах УСРР, Хвильовий написав низку статей ("Камо грядеши", "Україна чи Малоросія" та ін.), в яких окреслив свою позицію щодо духовного розвитку України. Бо літературна дискусія була дискусією усе ж в широкому плані політичною. За нею уважно стежили "компетентні органи", які натравлювали на М.Хвильового "ланцюгових псів режиму", доки не довели його до самогубства.
Read more...Collapse )
wooodooo

Как жЫть после этого?

  В Україну заборонено в`їзд півічці Наталії Корольової, в міру Поривай.
  От млять, мені незрозуміло одне: психологія таких дурнів і дуреп. Ну тих, які сцють у колодязь, з води якого мами їм варили кашку, а потім дивуються - пачіму?
  Ні, зрозуміло, що в усі часи для таких в Москві фонтанувало бабло, але вже як переїхала на пмж, так не одсвічуй на батьківщині. Тре ще баблішка зрубать - їдь у Зажопінськи різні улусівські, там тобі будуть раді. Чого прешся в Київ (Одесу, Дніпро etc.)? Чи від пропаганди першого аналу мізки висохли і вона думає, що в нас будуть лізти цілувати стегна усіх московських повій? Чи мо` схотілося провідати кієвского мальчішку гдєтигдєти? Так мальчішка той цілком можливо в окопі на Донбасі захищає батьківщину, яку ти продала...
  Але годі. Звичайно, хтось і жалкує за тим, що звізду не пускають до нас, але таких небагато з однієї причини - навіть комусь бажаний товар трохи прокис. Наташкодрочерам/кам вже дано за сорок-пісят, так що сценічної бімби не варто було б і чекати. Так що желтиє тюльпани - сімволи разлукі. Або як казала моя покійна бабуся: це не іграшки. Іде війна з країною. за яку ти топиш, Наташа. Ти не знала?
  Радує ще одне (чи мені почулося, чи наспрвді): на радіо "Мелодія" пісеньки російських виконавців стали сортувати за принципом змісту, статусу і ставлення виконавців до України  та під рубрикою "Мелодии и ритмы зарубежной эстрады". Зарубіжної, млять!
  Як казав Микола Хвильовий ще в далекі 1920-і - геть від Москви!
wooodooo

Политический нюх народа

    Раньше было все просто (если кто забыл или кто не знает): "коммунистическая партия - ведущая и направляющая сила советского общества" и "народ и партия едины." Сомневающихся в этой аксиоме не было. Почти. Собственно, выбирать альтернативу не приходилось, поэтому с фактом смирились и как-то жили.
   Потом все разом изменилось: несокрушимая власть партии оказалась под большим вопросом, а количество альтернатив росло в геометрической прогрессии. Перед "народом" встала жесткая пробема выбора - какую партию посадить себе на шею путем свободного волеизъявления.
   Политическая конкуренция проявляется в разнообразии целей и программ их исполнения. Поскольку ни одна из партий не объявляет своей целью наворовать как можно больше или разрушить страну, предварительно свив где-нибудь на Западе или Северо-Востоке уютные гнездышки для сваливания если вдруг шо, то программные цели похожи, как близнецы. Каждая обещает добробут, развитие, прогресс, выбор свобод (впрочем, многим они ни к чему), квартиру каждому к 2000-му или накормить всех к 3000-му году.
    Но:

Read more...Collapse )
 
wooodooo

Практічєскі нє адін нарот. Ашиплісь малєнько...

  Я вже давно не читаю ватні пабліки. Там один чорт нічого нового й більш-менш адекватного не знайти. Але від них нікуди не втекти. як від дощу в степу. Бо вже одні заголовки свідчать про перманентну кирзову хворобу, а заголовки топу не ти обираєш - вони обирають тебе..
  Намагаюсь віднайти коріння кирзової печерної українофобії. Першопричину. Голку в яйці зайця.
  Думаю, знайшов. Вона криється у відомому афоризмові: "коли довго вглядаєшся у прірву, прірва починає вглядатися у тебе". Вони нас міряють по собі.
  Перш за все,так звані русскіє насправді є конгломератом переважно неслов`янських народів: угрофінів, тюрків тощо з малою домішкою слов`ян. Насправді в цьому нічого поганого, тим більше, - ганебного немає. Але через віками вдовблювані ідеологічні настанови кацапи на цей факт чомусь ображаються. Ксенофобія є застарілою хронічною хворобою російського менталітету, тому вони, силячись відчуваюти себе слов`янами, гостро реагують на власний етногенез. Це так само, як багато хто з хахлів відчуває себе русськіми, ображаючись на те, коли їх називають українцями.
   Велкам під кат:

Read more...Collapse )