wooodooo (wooodooo) wrote,
wooodooo
wooodooo

Ми різні, відчепіться

          Чим ближче до листопада, тим більше галасу, лементу, гвалту й крику, що часто переходить у істеричний вереск, у російському сегменті (та й українському не менше) блогосфери щодо євроінтеграції України. Істерять в основному добре проплачені (погано проплачені просто на сраку падають) боти, на всі лади хвалаючи переваги Тайожного союзу і живопісяючи пекельні муки українців, які почнуться одразу після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Але набір доказів про- і контра-, вказаних у методичках, обмежений (газ подорожчає, замерзнете, расія - велика держава, і жити з нею в одному ліжку просто щастя для усіх, включаючи пінгвівнів etc), що у підсумку не переконує (не верю!), а глузування щодо гейропи і миття старих срак вказує на потаємні сексуальні фантазії феесбешних ботів.
       Я власне не про це. Усе це виття досить примітивне через хибну тезу щодо того, для чого нам Європа. Питання НЕ в тому, чи потрібні ми Європі і чи вона потрібна нам. Питання НЕ в тому, почім у грудні буде "ковбаса по 2.20".
      Питання в тому, що буде з нами через 10-40 років. Питання перспективи для нас, наших дітей і онуків. Ось це і є головне питання нашого вибору.
       Питання врешті в тому, чи будемо ми мати право на вибір. Чи повернемося нарешті туди, звідки нас висмикнули 300 з гаком років тому. Ось цього ботам і постсовкам не зрозуміти.
      Ми різні були, є і будемо. Ніякі ми з московитами не брати, що доводять і генезис, і менталітет, і історія, і нинішні слова і діла Москви. І головне те, як до нас ставляться "пересічні росіяни" (підсумки соцопитувань давно в студії). І не треба ля-ля щодо "урядів і простих людей".
      Але, як говорить мій сват, менше з тим. Я поставив питання: а як було раніше? Як нас і їх сприймали у віці 18-му чи 19-му?
      Ось кілька свідчень далеко не останніх людей минулого, які доводять, що нас (росіян і українців) НЕ недавно "силою розз`єднали кляті політики", а що ми були різними завжди. Українці і білоруси, що мають державотворче коріння у Великому князівстві Литовському і руському, кардинально відрізнялись від московитів і у зовнішньому, і у внутрішньому проявах свого Я.
      Слово минулому.


         Загоровський Микола Іванович (Загоровский Николай Иванович) - капітан російської армії, письменник і перекладач кінця 18 століття.
        В "Топографическом описаніи Харькавскаго Наместничества"  (1788 р.) автор пише: "Селеніе украинское отменный кажет вид... ...Белыя, чистыя и светлыя избы, или хаты, сады, огороды, свидетельствуютъ объ ихъ образе жизни, отличномъ отъ другихъ людей...   ...В семъ заключается симпатія или сокровенная склонность, съ пріятностью ощущаемая и признаваемая проезжающими или квартирующими в сихъ селеніяхъ... ... Духъ европейской людскости, отчужденный азиатской дикости, питаетъ внутреннія чувства какимъ-то услажденіемъ, дух любочестія, превратясь в наследное качество жителей, предупреждаетъ рабскія низриновенія и поползновенія, послушенъ гласу властей самопреклонно безъ рабства. Духъ общаго соревнованія препинаетъ стези деспотизма и монополіи... ...Городской житель, священникъ, приказный и мещанинъ, не устраняясь отъ поселянина, прикосновенны другою рукою дворянину, по мыслямъ, вопитанію, обхожденію, пище, одежде, жилищу. Въ разнообразіи и степеняхъ рождается житейская пріятность".
      Ось така харатеристика українців-слобожан, дана московитом М. Загорським. До речі, саме на Слобожанщині було яскраво видно різницю між казенними поселянами, що прибули з Московії, і власне слобожанами-українцями. І якщо зовнішні атрибути буття (ведення господарства, житло тощо) багатьом московитам вдалося перейняти, то менталітет росіянина мало змінився і різко контрастував з українським. Особливо це виражалося в тих випадках, коли населення московських слобід жило компактно поруч з українськими слободами і не перемішувалося з ним. Рабське чинопочитання, показна релігійність, розгульний п`яний спосіб життя, схильність до сварок і бійок - це були типові риси росіянина на Слобожанщині. Варті окремої уваги ті місця, де Загоровський пише про добровільну усвідомлену законослухняність українців і особливо про демократичність суспільного життя, де не було мурів між соціальними групами, як в Московії, в якій навіть дворяни одного "класу" ворогували з-за "більш достойного" місця на прийомах (звідки й пішов вислів "уместно-неуместно").
      Надамо слово іншому досліднику побуту й звичаїв українців - відомому російському письменнику І.С.Аксакову. Через 70 років після Загоровського, Аксаков (Аксаков. Украинские ярмарки. "Русская беседа, 1858) пише: "Въ Малороссіи нетъ такого резкаго разделенія сословій по занятіямъ, какъ в Великороссіи, нетъ такого разъединенія какое существуетъ в последней между образованнымъ сословием и простымъ народомъ... Небогатый панъ, казакъ-хуторянинъ, гильдейскій купецъ, мещанинъ, все живутъ на одинъ ладъ, однимъ образомъ жизни, говорятъ однимъ языкомъ. Женщины еще меньше носятъ на себе отпечатокъ своего званія: природная грація, вкусъ к изящному, художественный складъ мысли, до нельзя доведенная утонченность  въ области чувства (что доказываютъ песни) - равно присущи всемъ малороссіянамъ и заслоняютъ недостатокъ образованія; тогда как в Россіи купчиха есть явленіе типическое и резко выделяется изъ ряда женщинъ прочихъ сословій..."
      Так то відомий слов`янофіл Аксаков, - скаже хтось. Хоча Аксаков був більше москвофілом, - скажу я. І додам, що про це має говорити й походження його прізвища, але то окрема тема. Що, тим не менше, в данному випадку не затьмарило симпатії Аксакова до українців. Виділені ним риси особистого і громадського життя більше притаманні європейським народам (передусім, німцям), аніж азіатським.
       В "Граматике малороссийского наречия" 1818 р. автор А.Павловський серед усього іншого зауважує про українців: "В поступкахъ просты;в делахъ справедливы; в разговорахъ откровенны, хотя часто тонки и отменно хитры; в намеренияхъ основательны, любятъ опрятность и чистоту, работаютъ тихо, но прочно".
      Погодимось, що це дуже контрастує з описом звичаїв і справ московитів, даних іноземцями, та й самими росіянами.
      Архієпископ Філарет (Гумілєвскій) - у 1857 р в своєму славнозвісному описі Слобожанщини (Арх. Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии) писав про українців ("черкас"): "Хаты их выбелены, вымыты и прибраны; каждую субботу жинка моетъ и белитъ хату, а предъ каждымъ праздникомъ обмазываетъ ее снаружи... ... полатей нетъ; жилье не обнесено глухимъ дворомъ, не всегда обгорожено и плетнемъ... ...Во всемъ просторъ и легкость. Хата не такъ дорога, как русская изба, и долговечнее ея. Одежда на малоруссе опрятнее и чище, чемъ на русскомъ; лаптей онъ не носитъ, а ходитъ в чоботахъ. Пища его менее груба, чемъ русскаго; онъ любитъ преимущественно растения; мяса естъ мало, исключая свиного сала, которое составляетъ его любимое кушанье. Давний жилецъ юга, украинецъ никогда не виделъ, чтобы природа была ему мачехою... ...Между украинцами есть искусные механики; ветряныя и водяныя мельницы  ими введены в Курской и Воронежской губернияхъ, где обыкновенно мололи хлебъ ручными жерновами... ... Драки не увидите; объ убийствахъ не слышно; к воровству и плутовству несклонны... ... Слобожанинъ скорее можетъ быть обманутъ, чемъ согласиться обмануть; онъ честенъ и веренъ данному слову; бедность и голодъ переноситъ терпеливо, къ старшимъ почтителенъ, непристойной брани не любитъ; особенно никогда не услышите ее отъ старика. Горилку пьютъ довольно, но помнятъ себя; пьютъ для дружескаго препровожденія времени. Украинецъ любитъ свободу и просторъ... ...Украинецъ не дозволяетъ, чтобы его оскорбляли грубыми словами: онъ уважаетъ себя".
     В даній досить довгій цитаті цінне кожне слово, яку влучно характеризує україців. Філарет навіть, сказав би я, передає куті меду.  Але по суті це правильно, особливо у контрасті з московитами.
     Можна навести ще безліч свідчень дослідників - етнографів, лінгвістів, філологів, фольклористів, духівників тощо про відмінність українців від росіян. Відмінність передусім ментальну.
     Протягом більш як трьохсот років життя в імперії до українців прийшли й пияцтво, й матюки, й неповага до старших та жінок; з`явились риси рабського послуху... Але до кінця викорінити генний код не вдалося. Тож треба якомога швидше виконувати заповіт Миколи Хвильового: "Геть від Москви!"
Tags: геть від Москви
Subscribe

  • Пушной зверек

    Ну от: сталося те, чого усі чекали - Жежешці прийшов пипець. Сервери переїхали чомусь в расєюшку. І одразу почалися проблеми. Деякі мною регулярно…

  • Час збирати каміння

    Вирішив не постити більше в ЖЖ. Не бачу в цьому сенсу. Ще не знаю, чи це назавжди - швидше за все так. Але стрічку друзів буду регулярно. Час…

  • Дуля в кармане

    Среди многих понятных и не совсем вещей меня всегда беспокоила одна. И не то чтобы я не мог дать ей объяснение, скорее - затрудняюсь в определении.…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments